День, що почався ідеально
Мороз -7, небо чисте, лід хрумкий під ногами. Ідеальні умови для ловлі щуки на жерлиці. Я вирушив на старий ставок, куди ще мій батько ходив із саморобними снастями. Перевірив товщину льоду біля берега — понад 8 см. Тихо, красиво, спокійно. Рибалка обіцяв бути трофейною.
Перші клювання — перший адреналін
До обіду було дві спрацювання: одна — холоста, друга — щука на півтора кіло. Весь лід виблискував, а повітря пахло вудженим жиром і рибою. Все йшло за планом. Я віддалився трохи в глибоку затоку — там, кажуть, стоїть велика риба. Оце і була помилка.
Мить, коли земля зникла з-під ніг
Я ступив на сірий, снігом присипаний лід і… почув хруст. Наступної миті я пішов під воду — різко, з головою. Вмить все стиснуло — не від холоду, а від шоку. Важкі зимові штани, куртка, чоботи — все тягне вниз. Руки самі вчепилися в край льоду. Пощастило: не панікував.
Боротьба з холодом і самим собою
Я згадав, що треба розвернутись у бік, звідки прийшов, не робити різких рухів і намагатися витиснути себе на лід, як тюлень. Перша спроба — провал. Друга — майже. Третя — ніби вийшов на берег життя. Повз, як міг. Руки задубіли, але тримали. Шкарпетки в чоботях уже були крижані.
Рибалка, якого не знав, але який врятував
Коли я дістався ближче до берега, почув: «Тримайся!» Незнайомий чоловік подав санки. У нього була суха куртка, термос, запасні рукавиці. Ми сиділи мовчки, я відпивав чай із медом і вдихав. Він привіз мене до села на своєму авто. Я навіть не встиг запитати ім’я. Але цю людину пам’ятатиму завжди.
Висновок, який варто перечитувати перед кожною зимовою риболовлею
- Лід не менш як 10 см — тільки тоді заходити
- Завжди льодоступи й мотузка
- Не йти один
- Мати сухий комплект одягу в машині
- І головне — ніколи не довіряй снігові поверхні в затоці
Цей день навчив мене двом речам:
- Щука — не варта життя
- Людяність — це коли допомагають без імені й нагород
